Стосовно залишку заборгованості (ціни аукціону).
По кредитному договору № 129/08 від 18.04.2008 не обліковується заборгованість в розмірі 919403,83грн. оскільки:
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року по справі №750/8695/15-ц в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію до ОСОБИ про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором №129/08 від 18 квітня 2008 року, що становить в гривневому еквіваленті 549042 грн. 36 коп., шляхом визнання права власності, відмовлено.
Апеляційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відхилено ухвалою від 16 серпня 2017 року, а Ухвалою від 18 січня 2018 року Верховним судом Касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 20117 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 16 серпня 2017 року повернуто заявнику.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 жовтня 2017 року по новій справі №750/6441/16-ц у задоволенні позову Публічного акціонерного товариствПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБИ, ОСОБИ про стягнення заборгованості за кредитним договором №129/08 від 18 квітня 2008 року в сумі 804578 грн. 27 коп., яка утворилася станом на 20 квітня 2016 року, відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року рішення залишили без змін, та зазначили, що відмовляючи у задоволенні позову Банку суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на підставі матеріалів справи з врахуванням висновку судово-економічної експертизи №2507/16-24 від 25 січня 2017 року, суд не має можливості встановити дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають. Колегія суддів Апеляційного суду Чернігівської області повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.
Верховний Суд взагалі своєю ухвалою від 05.05.2018р. відмовив у відкритті касаційного провадження.
Крім того, як зазначено вище, була проведена судово-економічної експертиза. Згідно висновків якої підтвердити або спростувати відповідність наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості Банку (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №129/08 від 18 квітня 2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором (і без врахування однорідних вимог, і з урахуванням однорідних вимог), не видається за можливе.
Отже, на сьогоднішній день ні суд, ні експерти не можуть визначити чи наявна у боржника заборгованість та в якому розмірі.
Неможливість визначення та існування заборгованості обгрунтовується тим, що сам банк належним чином не виконував свої зобовязання.
У відповідності до п.2.6.5 Кредитного договору у разі дострокового виконання Позичальником частини боргових зобов’язань, здійснюється автоматична зміна Графіку, в частині, що стосується сплати процентів.
Позичальником було достроково погашено значну частину кредиту, але жодного автоматичної чи погодженої зміни Графіку з боку банку не було здійснено. Навіть на заяви про витребовувався нового Графіку банк не реагував, без наявності якого решту заборгованості та процентів визначити неможливо.
Крім всього вище зазначеного, на розгляд експерта ставилося питання про наявність заборгованості з врахуванням і без урахування однорідних вимог.
Так, крім наявності кредитного договору Позичальник володіє банківським вкладом «НВУ «Щомісячний» №839859/2014 від “02” вересня 2014р., грошові кошти якого просив зарахувати, керуючись ст. ст. 601 ЦК України.
Згідно ст. 601 ЦК України, зобов’язання припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту направлення відповідної заяви іншій стороні про таке зарахування. До того ж законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з акцептуванням іншою стороною такої заяви і не вимагає такого акцептування. До аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у Постанові від 24.06.2015р. у справі №914/2492/14"Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Згідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб N 12-33820/15 від 21.09.2015 п. 2. щодо зарахування зустрічних однорідних вимог протягом процедури ліквідації банку (пункт 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") ПОВІДОМЛЯЄТЬСЯ, що У разі, якщо боржник банку є одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами.
Отже, тіло кредиту має значно менший розмір, а з урахуванням наявності банківського вкладу, який повинен бути зарахований на погашення кредиту. взагалі може вважатися виплаченим.
На підставі чого можна дійти висновку, що і нарахування відсотків в будь яких розмірах, не можуть бути прийняті до уваги та не відповідають реальним обставинам.
Крім того, подальше нарахування відсотків за користування кредитом після предявлення претензії, також не відповідає судовій практиці.
Пунктом 2.7.1.1 кредитного договору передбачено, що банк має право Незважаючи на інші положення цього Договору, вимагати дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній частині у випадку: невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов’язань за цим Договором та/або умов Договору іпотеки.
Так, дійсно, даний кредитний договір був укладений на строк до 2018р. Але відповідно до п. 3.2.4 кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобовязань по договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.
Відповідно до п. 2.7.2 договору «виконання Боргових зобов’язань повинно бути проведено Позичальником та/або Поручителем протягом 7 (семи) робочих днів з дати надсилання Банком відповідної вимоги.
17 березня 2015 року банк направив вимогу про дострокове повернення коштів за укладеним договором в якій зазначив: Керуючись пунктом 3.2.4 Кредитного договору, у зв’язку з невиконанням Вами умов Кредитного договору, систематичного порушення п. 2.5 договору, вимагаємо дострокового повернення повної суми заборгованості, в тому числі, суми кредиту, процентів за його користування, комісії, з урахуванням штрафу за прострочення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
На підставі чого можна дійти висновку, що направивши боржнику вимогу про дострокову сплату заборгованості, банк змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором.
Оскільки строк виконання зобовязання настав в березні 2015р., то посилання на графік погашення і на строк виконання зобовязання до 2018р. являється безпідставним.
А отже нарахування банком відсотків за користування кредитом також являється безпідставним, оскільки зміна порядку та строку виконання кредитного договору у відповідності до п.2.7 Договору, призвело до анулювання графіка погашення, а отже і до порядку нарахування процентів.
Такий висновок підтверджується Постановою Верховного Суду України від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц. («22 березня 2012 року позивач направив відповідачу письмове повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, чим змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором з 1 грудня 2027 року на 22 квітня 2012 року»).
На підставі вище викладеного, можна вважати, що розмір заборгованості за кредитним договором в розмірі 919403,83 грн. значно завищеним та не відповідає реальним обставинам справи.
Чому про такі дані не зазначено в описі по предмету аукціону?
Дата надання відповіді на питання : 04.07.2018 17:36
Рекомендуємо Вам звернутися до Банку за консультацією за телефоном (044)490 06 18. Дякуємо